ГоловнаРеєстраціяВхід Сайт викладача Бажан А.П. Середа, 13.12.2017, 00:24
  Каталог файлів Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Файли » Дисципліни » Астрономія

Заняття №1
06.06.2017, 04:22

Тема: Предмет астрономії. ЇЇ розвиток і значення в житті суспільства.

  1. Астрономія – фундаментальна наука, яка вивчає об’єкти Всесвіту та Всесвіт в цілому.
  2. Історія розвитку астрономії.
  3. Галузі астрономії.
  4. Зв’язок астрономії з іншими науками. Астрономія та астрологія.

Література.  1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2003.   §1-§2.

                     2. Пришляк М.П. Астрономія 11 кл.: підручник для        загальноосвітніхнавчальних закладів.: Х. «Ранок» 2012. §1-§4.

 

      1. Астрономія – фундаментальна наука, яка вивчає об’єкти Всесвіту та Всесвіт в цілому. Астрономія (від грец. «астрон» — «зоря», «номос» — «закон») — наука про небесні світила, про закони їхнього руху, будови і розвитку, а також про будову і розвиток Всесвіту в цілому.

Астрономія вивчає всю сукупність небесних світил: планети та їхні супутники, комети і метеорні тіла, Сонце, зорі, зоряні скупчення, туманності, галактики, а також речовину та поля, які заповнюють простір між світилами.

Астрономія істотно відрізняється від інших галузей природознавства. В основі інших природничих наук лежить експеримент. Фізик чи хімік можуть штучно створювати ті чи інші умови і досліджувати, як зміна цих умов впливає на перебіг певного процесу. Основа астрономії — спостереження. Вивчаючи потоки електромагнітних хвиль від небесних світил, астрономи не тільки змогли визначити відстані до них, дослідити фізичні умови в їхніх надрах, встановити хімічний склад їхніх атмосфер, з'ясувати внутрішню будову, але й накреслити шляхи їхньої еволюції впродовж мільярдів років.

      Можна сказати, що сучасна астрономія утримується на трьох «китах»: по-перше, це потужна світлоприймальна техніка, тобто телескопи з найрізноманітнішими допоміжними приладами та світлореєструвальними пристосуваннями; по-друге, вся сукупність законів, ідей і методів теоретичної фізики, встановлених і розроблених за останні триста років; по-третє, весь складний і різноманітний математичний апарат у поєднанні з можливостями сучасної обчислювальної техніки.

     2. Історія розвитку астрономії. Астрономія — одна з найдавніших наук. Перші астрономічні записи, знайдені в давньоєгипетських гробницях, датуються ХХІ-ХVII ст. до н. е. Так, відомо, що вже за 3000 років до н. е. єгипетські жерці за першою ранковою появою найяскравішої зорі земного зоряного неба Сіріус визначали час настання розливу річки Ніл. В давньому Китаї за 2000 років до н. е. видимі рухи Сонця та Місяця були так добре вивчені, що китайські астрономи передбачали настання сонячних та місячних затемнень.

   Астрономія є одним з основних навчальних предметів, що суттєво впливає на формування світогляду молодої людини. Цю роль астрономії відомий астрофізик І.С.Шкловський висловив такими словами:"... астрономія завжди посідала абсолютно особливе місце в "інтелектуальній історії" людства. Хоча значення астрономічних знань для суспільної практики за всіх часів було дуже велике (згадаймо усі світові календарі, способи навігації тощо), головне значення астрономії полягало в тому, що вона насамперед визначала основи світогляду різних епох і народів".

     Було принаймні три причини, що обумовили і стимулювали зародження і розвиток астрономії.

Перший і, безумовно, найдавніший стимул - це практичні потреби людей. Для первісних кочових племен, які займалися мисливством, дуже важливою обставиною було чергування темних безмісячних та світлих місячних ночей, що вимагало спостережень за зміною фаз Місяця.

З ритмічною зміною пір року пов'язаний річний цикл життя землеробів. Для народів Межиріччя, Єгипту, Китаю дуже важливим було завбачення розливів великих річок, у долинах яких вони жили. А це вимагало як спостережень за висотою Сонця над обрієм упродовж року, так і зіставлення подій на Землі з виглядом зоряного неба. Спираючись на ці спостереження, люди вже з давніх давен розробили певні системи лічби часу - календарі.

Спостерігаючи схід Сонця вранці і його захід увечері, вони змогли виділити для орієнтації в просторі один із головних напрямків - напрямок схід-захід. Слово «орієнтуватися» походить від латинського «орієнс», що означає «схід», а також «схід Сонця». Для встановлення напрямку вночі люди запам'ятовували розташування на небі яскравих зір та їхніх окремих характерних груп, з'ясовували умови видимості світил на небі впродовж року.

Другим стимулом для ретельних спостережень зоряного неба, а загалом - для нагромадження астрономічних знань і розвитку астрономії, були астрологічні завбачення.    

      Вже в III тис. до н. е. давні вавілоняни уважно слідкували за рухом так званих «блукаючих світил», які, на відміну від нерухомих зір, не займали постійних положень на небі, а рухались, переміщаючись із сузір'я в сузір'я. Від давніх греків до нас дійшла їхня загальна назва -планети, від римлян - власні назви: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. До числа планет у ті часи відносили ще й Сонце та Місяць, бо вони також «блукали» небом по сузір'ях.

Не знаючи справжніх причин руху планет на небі, давні спостерігачі склали уявлення, за яким Сонце, Місяць і згадані п'ять світил є «провісниками волі богів».

Третім і, найголовнішим стимулом для розвитку астрономії було нестримне бажання людської думки проникнути в суть речей, усвідомити справжнє положення Землі й людини у Всесвіті, пізнати закони, за якими рухаються світила і які визначають їхнє народження, будову та подальший розвиток.                              Наука про Всесвіт зароджувалася в різних куточках планети: у Межиріччі, Китаї, Єгипті – скрізь, де, усвідомивши себе, людина організовувала своє життя у певній спільноті.     

    Довгий час у людей не було підстав сумніватись навіть у тому, що Земля плоска. Результати тривалих спостережень, зокрема видимих рухів Місяця, Сонця, планет, передавались із покоління в покоління. З часом вони допомогли змоделювати рухи цих світил і завдяки цьому обчислювати їхні положення серед зір на багато років наперед.

      Найдосконаліше це вдалося зробити грецькому вченому Клавдію Птоломею  біля 150 р. н. е. він створив геоцентричну систему світу, у якій Земля розміщується в центрі. Його геоцентрична модель світу була так ретельно опрацьована, що її використовували майже 1500 років.      

 У величну будівлю сучасної астрономії вкладали цеглини сотні вчених усіх країн.

img35_6

     Існують вагомі докази того, що величезні мегаліти Стоунхенджа (Англія) та інші подібні монументальні споруди в різних частинах світу призначались для астрономічних обчислень. Такі пристосування з каменів дозволяли, зокрема, визначати день літнього сонцестояння й передбачати місячні затемнення.

 

     Давньогрецький філософ і математик Піфагор у VI ст.. до н.е. висунув ідею, що Земля має форму кулі й «висить» у просторі, ні на що не спираючись.

     Астроном Гіппарх у ІІ ст. до н.е. визначив відстань від Землі до Місяця та відкрив явище прецесії осі обертання Землі. Склав перший каталог зоряного неба, що включав близько 850 зір, а також, розділивши зорі за їхньою яскравістю на 6 груп, увів поняття зоряної величини  

    Улугбек (22.ІІІ.1394-27.X.1449). Побудував 1417 р. у Самарканді велику обсерваторію, головним інструментом якої став квадрант радіусом Узбецький астроном, внук завойовника Тимура.40 м, який на той час не мав собі рівних у світі. Результатом роботи обсерваторії Улугбека став каталог 1018 зір, координати яких було визначено вперше з часів Гіппарха і до того ж з небаченою раніше точністю. Впродовж тривалого часу цей каталог був кращим у світі. В Європі його видали 1665 року в Оксфорді й не раз потім перевидавали з численними коментарями.

   Юрій Михайлович Дрогобич (Котермак) ― доктор філософії і медицини, українець за походженням, зробив певний внесок у розвиток астрономії. Він складав щорічні прогностики і календарі-альманахи про видимий рух планет, взаємне розташування Сонця і планет, обчислив дні фаз Місяця, досліджував та “оцінив” затемнення Сонця (29. VII.1478 р. ) і Місяця (4.VII.1479 р.). З 1487 р. до дня смерті у 1494 р. працював професором Краківського університету, навчав астрономії М.Коперника.

    Микола Коперник (1473-1543) «зрушив Землю, зупинивши Сонце».

    Тіхо Браге (14.XII.1546-24.X.1601). Данський астроном. У 1576 р. поблизу Копенгагена спорудив астрономічну обсерваторію "Ураніборг". Браге був найвидатнішим астрономом-спостерігачем за часів дотелескопічної астрономії. Залишив у спадок Й.Кеплеру архів спостережень планет Сонячної системи.

    Йоган Кеплер (27.XII.1571-15.XI.1630). Німецький астроном і математик. 1600 р. (у Празі) став помічником Тіхо Браге. На підставі спостережень останнього, а також власних Й.Кеплер встановив закономірності у русі планет Сонячної системи. Зазначені закономірності мають назву законів Кеплера.

     Джордано Бруно (1548–1600) . За сміливі виступи проти догматів церкви і підтримку вчення Коперника  переслідувався церквою. В 1584 році в Лондоні вийшов його основний твір “Про безмежність Всесвіту і світів»

     Галілео Галілей (1564-1642), збудувавши перший телескоп і спрямувавши його в небо, відкрив чотири супутники Юпітера, фази Венери та багато іншого. Ці відкриття утверджували геліоцентричну модель світу (мал. 1.2) Коперника.

      Ісаак Ньютон (1643-1727), узагальнивши закони Кеплера про рух планет, відкрив закон всесвітнього тяжіння і заклав основи небесної механіки.

      Вільям Гершель (1738-1822) створив модель нашої Галактики - велетенської, але скінченних розмірів системи зір.

      Йозеф Фраунгофер (1787-1826) вперше використав спектральний аналіз в астрономії.

      Едвін Габбл (1889-1953) довів, що за межами нашої Галактики є незліченне число інших таких же зоряних систем і що цей світ галактик розширюється.

     Альберт Ейнштейн (1879-1955) створив теорію відносності, яка стала фундаментом космології.

      Першу в Україні астрономічну обсерваторію засновано 1821. адміралом А. С. Грейсом у Миколаєві яка мала обслуговувати Чорноморський флот.

      Сучасна астрономія, залишаючись фундаментальною наукою, має величезне прикладне значення і безпосередньо пов'язана з науково-технічним прогресом людства. Вивчення різноманітних небесних тіл, які можуть перебувати в умовах і дуже високих, і дуже низьких температур, густин і тисків, збагачує важливими даними «земні» науки - фізику, хімію тощо. Закони небесної механіки покладено в основу теорії руху космічних апаратів, а практичну космонавтику уявити без астрономії взагалі неможливо. Дослідження Місяця і планет дозволяють значно краще вивчати нашу Землю.

Крім того, астрономія є однією з найголовніших наук, завдяки яким створюється наукова картина світу - система уявлень про найзагальніші закони будови і розвитку Всесвіту та його окремих частин. І ця наукова картина світу, більшою чи меншою мірою, стає елементом світогляду кожної людини.

3. Галузі астрономії.  Сучасна астрономія є настільки розвиненою наукою, що поділяється на понад десять окремих дисциплін, в кожній з яких використовуються лише їй властиві методи досліджень, типи інструментів, поняттєвий апарат. Так, астрометрія розробляє методи вимірювання положень небесних світил і кутових відстаней між ними, вона ж розв'язує проблеми вимірювання часу. Небесна механіка  вивчає рух небесних тіл у просторі. Астрофізика вивчає фізичну природу, хімічний склад і внутрішню будову зір. Зоряна астрономія досліджує будову нашої Галактики та інших зоряних систем. Питаннями походження і розвитку небесних тіл займається космогонія, а розвитком Всесвіту в цілому — космологія (від грец. «космос» — «Всесвіт», «гоне» — «походження», «логос» — «вчення»).

    4. Зв’язок астрономії з іншими науками. Астрономія та астрологія. Астрономія тісно пов’язана з деякими іншими фундаментальними науками.  В астрономічних дослідженнях широко використовують методи фізики, хімії математики, геології, біології природознавства та філософії.

     У наш час в астрономії також часто використовують комп’ютерні технології. Так, за допомогою комп’ютерів моделюють окремі астрономічні процеси

(наприклад еволюцію зір, і зоряних систем) з метою вивчення закономірностей, що проявляються в реальних об’єктах.

  У свою чергу астрономія є  споживачем нових технологій в галузі матеріалознавства, при будівництві телескопів.

      Понад 4000 років тому зародилась астрологія - необгрунтоване з позицій сучасної науки намагання за положенням планет на небі передбачати хід подій на землі: погоду та урожай, мир чи війну для держави, долю правителя, а згодом - і кожної людини  Третім, напевно, найголовнішим стимулом для розвитку астрономії було нестримне бажання людської думки проникнути в суть речей, усвідомити справжнє положення Землі й людини у Всесвіті, пізнати закони, за якими рухаються світила і які визначають їхнє народження, будову та подальший розвиток. Тобто астрономія задовольняла потребу людини в поясненні походження та розвитку навколишнього світу.

 

Завдання для самоконтролю

1. Що таке астрономія?

2. Які практичні питання вона допомагала вирішувати?

3. Який із стимулів розвитку астрономії для Вас найпереконливіший? Чому?

4. Назвіть прізвища відомих вам астрономів минулих часів.

План

  1. Астрономія – фундаментальна наука, яка вивчає об’єкти Всесвіту та Всесвіт в цілому.
  2. Історія розвитку астрономії.
  3. Галузі астрономії.
  4. Зв’язок астрономії з іншими науками. Астрономія та астрологія.

Література.  1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2003.   §1-§2.

                     2. Пришляк М.П. Астрономія 11 кл.: підручник для        загальноосвітніхнавчальних закладів.: Х. «Ранок» 2012. §1-§4.

 

      1. Астрономія – фундаментальна наука, яка вивчає об’єкти Всесвіту та Всесвіт в цілому. Астрономія (від грец. «астрон» — «зоря», «номос» — «закон») — наука про небесні світила, про закони їхнього руху, будови і розвитку, а також про будову і розвиток Всесвіту в цілому.

Астрономія вивчає всю сукупність небесних світил: планети та їхні супутники, комети і метеорні тіла, Сонце, зорі, зоряні скупчення, туманності, галактики, а також речовину та поля, які заповнюють простір між світилами.

Астрономія істотно відрізняється від інших галузей природознавства. В основі інших природничих наук лежить експеримент. Фізик чи хімік можуть штучно створювати ті чи інші умови і досліджувати, як зміна цих умов впливає на перебіг певного процесу. Основа астрономії — спостереження. Вивчаючи потоки електромагнітних хвиль від небесних світил, астрономи не тільки змогли визначити відстані до них, дослідити фізичні умови в їхніх надрах, встановити хімічний склад їхніх атмосфер, з'ясувати внутрішню будову, але й накреслити шляхи їхньої еволюції впродовж мільярдів років.

      Можна сказати, що сучасна астрономія утримується на трьох «китах»: по-перше, це потужна світлоприймальна техніка, тобто телескопи з найрізноманітнішими допоміжними приладами та світлореєструвальними пристосуваннями; по-друге, вся сукупність законів, ідей і методів теоретичної фізики, встановлених і розроблених за останні триста років; по-третє, весь складний і різноманітний математичний апарат у поєднанні з можливостями сучасної обчислювальної техніки.

     2. Історія розвитку астрономії. Астрономія — одна з найдавніших наук. Перші астрономічні записи, знайдені в давньоєгипетських гробницях, датуються ХХІ-ХVII ст. до н. е. Так, відомо, що вже за 3000 років до н. е. єгипетські жерці за першою ранковою появою найяскравішої зорі земного зоряного неба Сіріус визначали час настання розливу річки Ніл. В давньому Китаї за 2000 років до н. е. видимі рухи Сонця та Місяця були так добре вивчені, що китайські астрономи передбачали настання сонячних та місячних затемнень.

   Астрономія є одним з основних навчальних предметів, що суттєво впливає на формування світогляду молодої людини. Цю роль астрономії відомий астрофізик І.С.Шкловський висловив такими словами:"... астрономія завжди посідала абсолютно особливе місце в "інтелектуальній історії" людства. Хоча значення астрономічних знань для суспільної практики за всіх часів було дуже велике (згадаймо усі світові календарі, способи навігації тощо), головне значення астрономії полягало в тому, що вона насамперед визначала основи світогляду різних епох і народів".

     Було принаймні три причини, що обумовили і стимулювали зародження і розвиток астрономії.

Перший і, безумовно, найдавніший стимул - це практичні потреби людей. Для первісних кочових племен, які займалися мисливством, дуже важливою обставиною було чергування темних безмісячних та світлих місячних ночей, що вимагало спостережень за зміною фаз Місяця.

З ритмічною зміною пір року пов'язаний річний цикл життя землеробів. Для народів Межиріччя, Єгипту, Китаю дуже важливим було завбачення розливів великих річок, у долинах яких вони жили. А це вимагало як спостережень за висотою Сонця над обрієм упродовж року, так і зіставлення подій на Землі з виглядом зоряного неба. Спираючись на ці спостереження, люди вже з давніх давен розробили певні системи лічби часу - календарі.

Спостерігаючи схід Сонця вранці і його захід увечері, вони змогли виділити для орієнтації в просторі один із головних напрямків - напрямок схід-захід. Слово «орієнтуватися» походить від латинського «орієнс», що означає «схід», а також «схід Сонця». Для встановлення напрямку вночі люди запам'ятовували розташування на небі яскравих зір та їхніх окремих характерних груп, з'ясовували умови видимості світил на небі впродовж року.

Другим стимулом для ретельних спостережень зоряного неба, а загалом - для нагромадження астрономічних знань і розвитку астрономії, були астрологічні завбачення.    

      Вже в III тис. до н. е. давні вавілоняни уважно слідкували за рухом так званих «блукаючих світил», які, на відміну від нерухомих зір, не займали постійних положень на небі, а рухались, переміщаючись із сузір'я в сузір'я. Від давніх греків до нас дійшла їхня загальна назва -планети, від римлян - власні назви: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. До числа планет у ті часи відносили ще й Сонце та Місяць, бо вони також «блукали» небом по сузір'ях.

Не знаючи справжніх причин руху планет на небі, давні спостерігачі склали уявлення, за яким Сонце, Місяць і згадані п'ять світил є «провісниками волі богів».

Третім і, найголовнішим стимулом для розвитку астрономії було нестримне бажання людської думки проникнути в суть речей, усвідомити справжнє положення Землі й людини у Всесвіті, пізнати закони, за якими рухаються світила і які визначають їхнє народження, будову та подальший розвиток.                              Наука про Всесвіт зароджувалася в різних куточках планети: у Межиріччі, Китаї, Єгипті – скрізь, де, усвідомивши себе, людина організовувала своє життя у певній спільноті.     

    Довгий час у людей не було підстав сумніватись навіть у тому, що Земля плоска. Результати тривалих спостережень, зокрема видимих рухів Місяця, Сонця, планет, передавались із покоління в покоління. З часом вони допомогли змоделювати рухи цих світил і завдяки цьому обчислювати їхні положення серед зір на багато років наперед.

      Найдосконаліше це вдалося зробити грецькому вченому Клавдію Птоломею  біля 150 р. н. е. він створив геоцентричну систему світу, у якій Земля розміщується в центрі. Його геоцентрична модель світу була так ретельно опрацьована, що її використовували майже 1500 років.      

 У величну будівлю сучасної астрономії вкладали цеглини сотні вчених усіх країн.

img35_6

     Існують вагомі докази того, що величезні мегаліти Стоунхенджа (Англія) та інші подібні монументальні споруди в різних частинах світу призначались для астрономічних обчислень. Такі пристосування з каменів дозволяли, зокрема, визначати день літнього сонцестояння й передбачати місячні затемнення.

 

     Давньогрецький філософ і математик Піфагор у VI ст.. до н.е. висунув ідею, що Земля має форму кулі й «висить» у просторі, ні на що не спираючись.

     Астроном Гіппарх у ІІ ст. до н.е. визначив відстань від Землі до Місяця та відкрив явище прецесії осі обертання Землі. Склав перший каталог зоряного неба, що включав близько 850 зір, а також, розділивши зорі за їхньою яскравістю на 6 груп, увів поняття зоряної величини  

    Улугбек (22.ІІІ.1394-27.X.1449). Побудував 1417 р. у Самарканді велику обсерваторію, головним інструментом якої став квадрант радіусом Узбецький астроном, внук завойовника Тимура.40 м, який на той час не мав собі рівних у світі. Результатом роботи обсерваторії Улугбека став каталог 1018 зір, координати яких було визначено вперше з часів Гіппарха і до того ж з небаченою раніше точністю. Впродовж тривалого часу цей каталог був кращим у світі. В Європі його видали 1665 року в Оксфорді й не раз потім перевидавали з численними коментарями.

   Юрій Михайлович Дрогобич (Котермак) ― доктор філософії і медицини, українець за походженням, зробив певний внесок у розвиток астрономії. Він складав щорічні прогностики і календарі-альманахи про видимий рух планет, взаємне розташування Сонця і планет, обчислив дні фаз Місяця, досліджував та “оцінив” затемнення Сонця (29. VII.1478 р. ) і Місяця (4.VII.1479 р.). З 1487 р. до дня смерті у 1494 р. працював професором Краківського університету, навчав астрономії М.Коперника.

    Микола Коперник (1473-1543) «зрушив Землю, зупинивши Сонце».

    Тіхо Браге (14.XII.1546-24.X.1601). Данський астроном. У 1576 р. поблизу Копенгагена спорудив астрономічну обсерваторію "Ураніборг". Браге був найвидатнішим астрономом-спостерігачем за часів дотелескопічної астрономії. Залишив у спадок Й.Кеплеру архів спостережень планет Сонячної системи.

    Йоган Кеплер (27.XII.1571-15.XI.1630). Німецький астроном і математик. 1600 р. (у Празі) став помічником Тіхо Браге. На підставі спостережень останнього, а також власних Й.Кеплер встановив закономірності у русі планет Сонячної системи. Зазначені закономірності мають назву законів Кеплера.

     Джордано Бруно (1548–1600) . За сміливі виступи проти догматів церкви і підтримку вчення Коперника  переслідувався церквою. В 1584 році в Лондоні вийшов його основний твір “Про безмежність Всесвіту і світів»

     Галілео Галілей (1564-1642), збудувавши перший телескоп і спрямувавши його в небо, відкрив чотири супутники Юпітера, фази Венери та багато іншого. Ці відкриття утверджували геліоцентричну модель світу (мал. 1.2) Коперника.

      Ісаак Ньютон (1643-1727), узагальнивши закони Кеплера про рух планет, відкрив закон всесвітнього тяжіння і заклав основи небесної механіки.

      Вільям Гершель (1738-1822) створив модель нашої Галактики - велетенської, але скінченних розмірів системи зір.

      Йозеф Фраунгофер (1787-1826) вперше використав спектральний аналіз в астрономії.

      Едвін Габбл (1889-1953) довів, що за межами нашої Галактики є незліченне число інших таких же зоряних систем і що цей світ галактик розширюється.

     Альберт Ейнштейн (1879-1955) створив теорію відносності, яка стала фундаментом космології.

      Першу в Україні астрономічну обсерваторію засновано 1821. адміралом А. С. Грейсом у Миколаєві яка мала обслуговувати Чорноморський флот.

      Сучасна астрономія, залишаючись фундаментальною наукою, має величезне прикладне значення і безпосередньо пов'язана з науково-технічним прогресом людства. Вивчення різноманітних небесних тіл, які можуть перебувати в умовах і дуже високих, і дуже низьких температур, густин і тисків, збагачує важливими даними «земні» науки - фізику, хімію тощо. Закони небесної механіки покладено в основу теорії руху космічних апаратів, а практичну космонавтику уявити без астрономії взагалі неможливо. Дослідження Місяця і планет дозволяють значно краще вивчати нашу Землю.

Крім того, астрономія є однією з найголовніших наук, завдяки яким створюється наукова картина світу - система уявлень про найзагальніші закони будови і розвитку Всесвіту та його окремих частин. І ця наукова картина світу, більшою чи меншою мірою, стає елементом світогляду кожної людини.

3. Галузі астрономії.  Сучасна астрономія є настільки розвиненою наукою, що поділяється на понад десять окремих дисциплін, в кожній з яких використовуються лише їй властиві методи досліджень, типи інструментів, поняттєвий апарат. Так, астрометрія розробляє методи вимірювання положень небесних світил і кутових відстаней між ними, вона ж розв'язує проблеми вимірювання часу. Небесна механіка  вивчає рух небесних тіл у просторі. Астрофізика вивчає фізичну природу, хімічний склад і внутрішню будову зір. Зоряна астрономія досліджує будову нашої Галактики та інших зоряних систем. Питаннями походження і розвитку небесних тіл займається космогонія, а розвитком Всесвіту в цілому — космологія (від грец. «космос» — «Всесвіт», «гоне» — «походження», «логос» — «вчення»).

    4. Зв’язок астрономії з іншими науками. Астрономія та астрологія. Астрономія тісно пов’язана з деякими іншими фундаментальними науками.  В астрономічних дослідженнях широко використовують методи фізики, хімії математики, геології, біології природознавства та філософії.

     У наш час в астрономії також часто використовують комп’ютерні технології. Так, за допомогою комп’ютерів моделюють окремі астрономічні процеси

(наприклад еволюцію зір, і зоряних систем) з метою вивчення закономірностей, що проявляються в реальних об’єктах.

  У свою чергу астрономія є  споживачем нових технологій в галузі матеріалознавства, при будівництві телескопів.

      Понад 4000 років тому зародилась астрологія - необгрунтоване з позицій сучасної науки намагання за положенням планет на небі передбачати хід подій на землі: погоду та урожай, мир чи війну для держави, долю правителя, а згодом - і кожної людини  Третім, напевно, найголовнішим стимулом для розвитку астрономії було нестримне бажання людської думки проникнути в суть речей, усвідомити справжнє положення Землі й людини у Всесвіті, пізнати закони, за якими рухаються світила і які визначають їхнє народження, будову та подальший розвиток. Тобто астрономія задовольняла потребу людини в поясненні походження та розвитку навколишнього світу.

 

Завдання для самоконтролю

1. Що таке астрономія?

2. Які практичні питання вона допомагала вирішувати?

3. Який із стимулів розвитку астрономії для Вас найпереконливіший? Чому?

4. Назвіть прізвища відомих вам астрономів минулих часів.

Категорія: Астрономія | Додав: Admin
Переглядів: 90 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
 
 
Дисципліни

Пошук

Вхід на сайт

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  •  

    Copyright MyCorp © 2017
    uCoz