ГоловнаРеєстраціяВхід Сайт викладача Бажан А.П. Вівторок, 17.10.2017, 17:49
  Каталог файлів Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Файли » Дисципліни » Астрономія

Заняття №11
06.06.2017, 05:19

Тема: Наша Галактика.

План

1.Молочний шлях.

2. Будова Галактики.

3.Місце Сонячної системи в Галактиці.

4. Зоряні скупчення та асоціації.

5. Туманності.

Література:  1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2003.   §26.     2.Пришляк М.П. Астрономія 11 кл.: підручник для загальноосвітніх навчальних закладів.: Х. «Ранок» 2012. §15.

img6_6

Ділянка Молочного Шляху

img3_6

Молочний шлях

1. Молочний шлях. Великі скупчення зір, що утримуються силами тяжіння, називають галактиками. У Всесвіті перебувають мільярди галактик, серед яких є і наша Галактика (пишеться з великої літери), яку називають Молочний, або Чумацький Шлях. Наша Галактика – це величезна система, у якій обертаються навколо центра 400 млрд зір. Більшість зір великої світності розміщуються приблизно в одній площині, тому їх видно на небі як туманну світлу смугу. Діаметр основної частини диска – 100000 св. років. Молочний шлях –це відносно яскрава сріблясто – біла смуга на зоряному небі.  У північній півкулі неба Молочний Шлях проходить через сузір’я Близнят, Тельця, Візничого, Кассіопеї, Цефея, Лебедя. У цьому сузір’ї  він роздвоюється і двома смугами проходить через сузір’я  Орла, а далі, в південній півкулі неба, Щита, Стрільця, Змієносця і Скорпіона.

 

Кільце Молочного Шляху утворюють найближчі до нас зорі Галактики, яка як зоряна система має вигляд диска чи двоопуклої лінзи.  

2. Будова Галактики. Галактика має сферичну форму з діаметром майже 300000 св. років, налічує 4∙1011 зір, масою 7∙1011 сонячних мас.

У центрі Галактики розміщене ядро, яке приховане від нас товстим шаром поглинаючої матерії. Але наблизитись до нього вдалось проводячи спостереження в інфрачервоному діапазоні. Інфрачервоні промені менше послаблюються ніж видимі.

Діаметр ядра Галактики сягає 4000 св. р. Воно має велику концентрацію зір – багато тисяч на кубічний світловий рік. В центральних частинах ядра спостерігається навколоядерний газовий диск радіусом у 1000 св.р. Ближче до центра відмічено зони іонізованого водню і численні джерела рентгенівського та інфрачервоного випромінювання,  що свідчить про інтенсивне зоре утворення.

            За однією з гіпотез, у центрі Галактики є одинарна або подвійна чорна діра з масою мільйон сонячних мас, оточена щільним газово – пиловим диском. В центрі Галактики є також яскраве радіо джерело Стрілець А, походження якого пов’язують з активністю ядра. 

       Гало або корона Галактики складається в основному з газу, газових хмар і дуже старих неяскравих зір, як поодиноких так і у вигляді кулястих скупчень. Концентруючись до центра Галактики, вони утворюють балдж у межах кількох тисяч світлових років від нього.  Рухаючись по витягнутих еліптичних орбітах, зорі гало дуже повільно обертаються навколо центра Галактики.

img43_6Порівняно з гало диск обертається набагато швидше. Швидкість його обертання, яка визначається швидкістю руху зір, не однакова на різних відстанях від центра. Диск має діаметр 100000 св.р., товщину центральної зони

10000 св. р.,  масу

150 млрд сонячних мас. 

Поблизу площини диска знаходиться дуже багато молодих зір і зоряних скупчень, не старших за 1 млрд років. Газ у диску зосереджений біля його площини.

   3. Місце Сонячної системи в Галактиці. В околицях Сонця можна прослідкувати ділянки двох спіральних рукавів, віддалених приблизно на

3000 св.р. За назвами сузір’їв, де вони спостерігаються, їх називають рукавом Стрільця і рукавом Персея. Сонце знаходиться майже посередині між ними.

img42_6Відстань від Сонця до центра Галактики – 25 000 св. років. Відносно найближчих зір, Сонце рухається зі швидкістю 16 км/с в напрямку сузір’я  Геркулеса.

Разом з усіма близькими зорями Сонце обертається навколо центра Галактики в напрямку на Сузір’я Лебедя зі швидкістю

250 км/с.

 Період обертання Сонця навколо центра Галактики  називається  галактичним роком, який дорівнює 250000000 земних років. Спіральні рукави як ціле і окремі зорі рухаються навколо центра Галактики з різними швидкостями. Кожна зоря то потрапляє у спільний рукав, то виходить з нього. І тільки Сонце знаходиться в такому її місці, де його швидкість навколо центра Галактики практично збігається зі швидкістю спірального рукава. Для Землі це вкрай сприятливо, бо якби ми потрапили в спіральний рукав, бурхливі процеси, що породжують смертоносне випромінювання, знищили б усе живе на Землі. Отже наша планета існує у відносно спокійному місці Галактики впродовж мільярдів років, не відчуваючи катастрофічного впливу космічних катаклізмів.

img14_6

Розсіяні зоряні скупчення

4. Зоряні скупчення та асоціації. Деяка частина зір Галактики об’єднана в скупчення, тобто в групи, які пов’язані між собою взаємним тяжінням і тому рухаються в просторі як єдине ціле. Розрізняють два види зоряних скупчень:   розсіяні та кулясті.

 

Розсіяні зоряні скупчення складаються з декількох десятків, сотень, іноді тисяч зір і мають неправильну форму. Їхні діаметри становлять 10-20 св.р. Майже всі розсіяні зоряні скупчення знаходяться в районі Молочного шляху або поблизу його. Найвідоміші з них Плеяди та Гіади.

Кулясті зоряні скупчення мають сферичну або злегка сплюснуту форму діаметром до 300 св. р. Вини налічують сотні тисяч і навіть мільйони зір, які групуються до центра. За спостереженнями більшість кулястих зоряних скупчень знаходяться в одній частині неба в сузір’ї Стрільця. У розсіяних зоряних скупченнях багато масивних яскравих зір, з незвичайним хімічним складом. Вік розсіяних скупчень у середньому становить  1 млрд років. Кулясті скупчення, навпаки, в більшості складаються з зір мало масивних, на пізніх етапах еволюції. Вік кулястих скупчень оцінюють у 10 -12 млрд. років.

img16_6

Кулясте скупчення

У 20- х роках ХХ ст.. увагу астрономів привернули групи біло - голубих зір, що згодом отримали назву ОВ- асоціацій. Досліджуючи їх у 1952 р. В.А. Амбарцумян  зробив висновок, що процес групового формування зір продовжується і в наш час. Тоді ж він відкрив групи змінних типу Т Тельця, які отримали назву Т –асоціацій. Це молоді зорі.

 

 

 

 

 

5. Туманності. Міжзоряний простір заповнено газом та пилом. Ці гази та пил дуже розріджені – одна частинка на 10 см3.  Та вони часом утворюють величезні за розмірами (10-100 пк), досить щільні, неправильної форми хмари – дифузні туманності. Дифузні туманності поділяють на світлі та темні.

img29_6

Темна туманність

img24_6

Світла туманність Оріона

У темні серпневі ночі, коли сузір’я Лебедя майже в зеніті, можна бачити, що Молочний Шлях, починаючи від  Денеба – найяскравішої зорі у Лебеді, двома іскристими стрічками тягнеться до горизонту і далі під горизонт до сузір’я Кентавра. У багатьох його ділянках є зони, де майже відсутні яскраві зорі. Так проявляють себе темні туманності,  які поглинають світло зір, що знаходяться далі.

 

Якщо поблизу туманності є достатньо яскрава зоря, то туманність відбиває її світло і завдяки цьому стає світлою туманністю. Якщо ж зорі, що знаходяться поблизу або всередині туманності, дуже гарячі, то, іонізуючи своїм ультра -фіолетовим випромінюванням газ, що входить до її складу, вони змушують його світитися так само, як це відбувається в полярних сяйвах на Землі. Тоді до відбитого пилом світла додається власне випромінювання газів туманності.

Найвідомішою серед світлих туманностей є туманність Оріона, яку видно навіть неозброєним оком.  Відстань до неї – майже 1000 св. р.

Окрім дифузних, існують  туманності правильної форми які поділяють на. волокнисті та планетарні.   Якщо з дифузними туманностями пов’язують на сьогоднішній день утворення зір, то волокнисті та планетарні туманності формуються на  заключних стадіях розвитку зір зі скинутих ними оболонок. 

img34_6

Крабоподібна туманність

Частина волокнистих туманностей – це залишки спалахів наднових. Одна з них – Крабоподібна туманність  із сузір’я Тельця, відстань до якої становить 5500 св. р.

 

img37_6

Планетарна  туманність «Котяче Око»

Планетарними названо туманності кільцеподібної форми, які здалека мають вигляд слабких кілець або дисків.  Серед них і планетарна туманність Равлик із сузір’я  Водолія. Відстань до неї 650 св.р. Такі туманності розширюються зі швидкістю 20-40 км/с,  так що через 10-20 тис. років після «народження» вони розсіюються в просторі і стають невидимими. Планетарні туманності світяться за рахунок ультрафіолетового випромінювання тих зір, чиїми оболонками вони колись були.

Запитання для самоконтролю

  1. Яку форму і розміри має наша Галактика?
  2. Яка будова Галактики?
  3. Чим відрізняються між собою світлі та темні туманності?

Чому положення Сонця і Землі в Галактиці можна вважати привілейованим?

Категорія: Астрономія | Додав: Admin
Переглядів: 61 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
 
 
Дисципліни

Пошук

Вхід на сайт

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  •  

    Copyright MyCorp © 2017
    uCoz