ГоловнаРеєстраціяВхід Сайт викладача Бажан А.П. Вівторок, 17.10.2017, 17:46
  Каталог файлів Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Файли » Дисципліни » Астрономія

Заняття №8
06.06.2017, 05:06

Тема: Планети - гіганти.

План

1. Юпітер.

2.  Сатурн.

3. Уран і Нептун та їх супутники.

Література:  1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2003.   §15.

2. Пришляк М.П. Астрономія 11 кл.: підручник для загальноосвітніх навчальних закладів.: Х. «Ранок» 2012. §9.

    1. Юпітер.  Основна відмінність планет – гігантів від планет земної групи – їх більші розміри і маси, але менші густини. Планети – гіганти мають потужні воднево – гелієві атмосфери з домішками аміаку і метану (до 0,1 %),  а також великі системи супутників і кілець. Обертаються планети цієї групи навколо осі набагато швидше, ніж планети земної групи. Планети – гіганти  на відміну від планет земної групи не мають твердої поверхні, бо за хімічним складом (99% Гідрогену і Гелію) і густиною (1г/см3) вони нагадують зорі, а їхня велика маса спричиняє нагрівання ядер до температури понад +10000 0С.

img52_6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

Юпітер – найбільша планета Сонячної системи, яка з періодом 11,86 земного року обертається навколо Сонця на відстані 5,2 а.о. Зоряна доба на Юпітері триває 9 год 50 хв. Планета помітно сплюснута навколо полюсів. Маса Юпітера і сила тяжіння на його поверхні у 318 і 2,5 рази більші за земні показники.  Середня густина становить 1,3 г/см3.

    У 1831 р. в південній півкулі Юпітера було виявлено Велику Червону пляму (ВЧП), яка орієнтована вздовж паралелі й має розміри 15000*30000 км, а сто років тому були вдвічі більшими

 Червона Пляма — потужний антициклон, що обертається проти годинникової стрілки. Виникнення Червоної Плями пов'язане з різною швидкістю руху атмосферних мас, між якими вона знаходиться. Маси, розташовані вище, рухаються проти годинникової стрілки повільніше, ніж ті, що знаходяться нижче.

В атмосфері Юпітера міститься близько 86 %  водню, 14 % гелію,    0,07 % метану, 0,06 % аміаку, а також вода ацетилен, фосфін. Хмари складаються в основному з аміаку.

    В розрахунку на одиницю площі Юпітер отримує у 27 разів менше тепла від Сонця, ніж Земля. Надра планети дають свій власний потік енергії, в середньому удвічі більший, ніж вона отримує від Сонця. Цей додатковий потік тепла приводить до появи в атмосфері Юпітера бурхливих вертикальних течій з виносом догори гарячих мас газу, які після охолодження поринають назад.

     Юпітер не має твердої поверхні. За підрахунками вже на глибині кількох тисяч кілометрів речовина атмосфери плавно переходить у газоподібний стан, ще глибше під ним залягає зона рідкого водню з гелієм, а ще глибше рідкий водень переходить у металічну фазу – перетворюється на метал, у якому протони і електрони існують окремо.

    У 1955 р. виявлено, що Юпітер є потужним джерелом радіо- випромінювання. Планета має магнітне поле, напруженість якого у 50 разів більша, ніж у земного. Електрони, прискорені  в магнітосфері планети, тут же гальмуються її магнітним полем, випромінюючи

переважно радіохвилі.

    Чотири із 28 супутників Юпітера – Іо, Європа, Ганімед, і Калісто – відкриті у 1610 р. Галілеєм. В 1979 р. поблизу планети пройшли АМС (США), які передали на Землю зображення планети і супутників з близьких відстаней.

    Поверхня Іо має жовтувато червоний колір. На супутнику зареєстровано 7 діючих вулканів.  Практично вся поверхня Європи вкрита мережею тріщин, довжина яких досягає 1500 км. Середня температура Європи сягає 120 К.

    Ганімед – Найбільший супутник планети у Сонячній системі. Існує припущення, що він складається з води або льоду, температура 140 К.

    Калісто – темний супутник, бо його поверхня – лід забруднений пилом – відбиває лише 20 % сонячного світла. Температура поверхні 150 К.

   У березні 1979 р. «Вояжер- 2» відкрив навколо Юпітера кільце. Воно подібне до кілець Сатурна, але значно менше за розмірами і дуже тонке.

  2. Сатурн – друга планета – велетень і шоста числом планета в Сонячній системі. Подібний до  Юпітера. Обертається навколо Сонця з періодом 29,5 земних років на відстані 9,5 а. о. Зоряна доба на Сатурні триває 10 год 14 хв.  Маса Сатурна в 95 разів більша за масу Землі, а сила тяжіння в 1,12 рази більша за земну.

    Густина планети 0,7 г/см3, складається  переважно з водню і гелію. Температура атмосфери Сатурна 90 К. Сатурн має магнітне поле, радіаційні пояси, і є джерелом радіовипромінювання.  Кільця навколо планети були виявлені Х. Гюй-генсом  ще  в 17 ст.  «Вояжер – 1» і «Вояжер – 2», які пролетіли повз Сатурн у 1980 – 1981 рр. передали на Землю зображення кілець. Кільця складаються з часток водяного крихкого снігу розмірами від дрібних пилинок до брил у 10–

15 м. завбільшки, які добре відбивають світло.  Ширина кілець 65000 км, а товщина до 1 км.  Сатурн має 30 відомих на сьогодні супутників, які вкриті безліччю кратерів. Найбільший супутник Сатурна, Титан,  має потужну непрозору атмосферу товщиною до 200 км. Вона складається з азоту з домішками метану і водню.

   3. Уран і Нептун та їх супутники. Уран  відкритий англійським астрономом В. Гершелем  1781 р. а Нептун німецьким астрономом Галле 1846 р.

 Планета Уран у 4 рази більша за Землю, рухається навколо Сонця з періодом 84 земних роки на відстані 19,2 а.о. і має екваторіальний період обертання навколо осі 17 год 14 хв. Нахил осі обертання до площини орбіти становить 980, тобто Уран рухається навколо Сонця  «лежачи на боці»  та ще й обертається, як і Венера, у зворотному напрямку.  Маса Урану у 14,6 рази більша за земну, а екваторіальний радіус становить 25600 км. Середня густина Урану  - 1,19 г/см3.

    Нептун у 4 рази більший за Землю. Він рухається навколо Сонця з періодом 164,8 земних років на відстані 30 а.о. і має екваторіальний період обертання 17 год 42 хв. Нахил його осі обертання до площини орбіти становить 290,  маса у 17 разів більша за земну, а екваторіальний радіус становить  24800 км. Середня густина Нептуна 1,66 г/см3.

   Виміряні температури зовнішнього хмарового покриву для обох планет на 10-20К перевищують розрахункові. Отже, у обох планет є додаткове джерело тепла із надр. В атмосфера обох планет є молекули водню, метану, ацетилену.

    Детальну інформацію про ці планети отримали після проходження АМС «Вояжер – 2» поблизу Урана в 1986 р. і Нептуна в 1989 р.  За припущенням  Уран  на 50 % складається з водяного льоду, на 40 % - з різних кам’янистих порід і на 10 %  - з водню та інших газів.

     Кільця Урану дуже вузькі, 1-10 км завширшки, а зовнішнє кільце досягає  96 км.

    Супутники Урану: Аріель, Умбрі ель, Титаній, Оберон і Маріанда  та 12 малих супутників розмірами від 10 до 100 км.

     У планети Нептун, виявлено динамічну блакитного кольору атмосферу, на тлі якої видно білі метанові хмари і дві темні плями – велику і малу. Їхня природа, мабуть, така ж, як і природа Великої Червоної Плями на Юпітері. 

    У Нептуна, відомо 8 супутників, найбільший Тритон, має розріджену азотну атмосферу і поверхню, яка нагадує Місяць.

       АМС «Вояжер -2» відкрила навколо Нептуна кільця, що складаються з дрібних пилових частинок.

Запитання для самоконтролю

  1. За якими характеристиками планети – гіганти виділено в окрему групу?
  2. Що являє собою Велика Червона Пляма на Юпітері?
  3. Чим пояснюється виділення додаткової енергії з надр планет – гігантів?
  4. Чим обумовлена зміна пір року на Урані?
Категорія: Астрономія | Додав: Admin
Переглядів: 64 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
 
 
Дисципліни

Пошук

Вхід на сайт

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту
  • Офіційьний блог
  • uCoz Спільнота
  • FAQ по системі
  • База знань uCoz

  •  

    Copyright MyCorp © 2017
    uCoz